Гастрин: гормон шлункової кислоти, його шість форм, гастрин-17, рецептор, гастринома і що показують реєстри FDA

Що таке гастрин

MeSH, предметний покажчик Національної медичної бібліотеки США, описує гастрини як родину пептидних гормонів шлунково-кишкового тракту, що збуджують секрецію шлункового соку, і додає, що вони, можливо, трапляються також у центральній нервовій системі, де їх вважають нейромедіаторами. UniProt подає дію докладніше: гастрин стимулює слизову шлунка виробляти й виділяти соляну кислоту, а підшлункову залозу — виділяти травні ферменти; він також стимулює скорочення гладких м'язів і посилює кровообіг та виділення води в шлунку й кишечнику. Гастрин належить до пептидних гормонів.

Клітини, що його утворюють, називаються G-клітинами. За MeSH, вони розташовані переважно в залозах пілоричного (антрального) відділу — нижньої частини шлунка перед переходом у дванадцятипалу кишку, — а також трапляються у дванадцятипалій кишці, нервовій та інших тканинах.

Гастрин має довгу наукову історію. У PubMed є стаття Дж. С. Едкінса 1906 року в Journal of Physiology «The chemical mechanism of gastric secretion» (PMID 16992839) і дві статті Грегорі й Трейсі 1964 року в журналі Gut: одна про будову і властивості двох гастринів, виділених зі слизової антрального відділу шлунка свині (PMID 14159395), друга — про гастриноподібну речовину в пухлинах Золлінгера–Еллісона (PMID 14159397). До цих давніх записів PubMed не подає анотацій, тому ми наводимо лише їхні назви. Джерела: MeSH D005755, D019863 і D011706; UniProt P01350; PubMed, як зазначено. Переглянуто 11 листопада 2026 року.

Один попередник, шість гастринів: гастрин-17, гастрин-34 та інші

Усі форми гастрину вирізаються з одного попередника завдовжки 101 амінокислоту, який кодує ген GAST. Усі шість закінчуються в тому самому місці, у положенні 92, тож кожен коротший гастрин — це кінцева частина довших. UniProt описує попередник так:

• Сигнальний пептид (1–21, 21 амінокислота) — спрямовує попередник на шлях виведення з клітини й видаляється першим; докладніше — на нашій сторінці про сигнальний пептид.
• Гастрин-71 (22–92, 71 амінокислота) — найдовша форма; UniProt описує можливий другий шлях дозрівання, яким вона утворюється.
• Гастрин-52 (41–92, 52 амінокислоти) — коротша форма, що починається з положення 41.
• Великий гастрин, або гастрин-34 (59–92, 34 амінокислоти) — одна з двох головних активних форм; перша амінокислота замкнена в кільце (піроглутамат).
• Гастрин, або гастрин-17 (76–92, 17 амінокислот) — QGPWLEEEEEAYGWMDF; друга головна активна форма, також із замкненою в кільце першою амінокислотою.
• Гастрин-14 (79–92, 14 амінокислот) — WLEEEEEAYGWMDF.
• Гастрин-6 (87–92, 6 амінокислот) — YGWMDF, найкоротша форма, яку наводить UniProt.
• Пропептид (96–101, 6 амінокислот) — кінець попередника, якого немає у зрілих формах.
• За UniProt, на основному шляху в G-клітині антрального відділу попередник розрізається у трьох місцях, і так утворюються два головні активні гастрини — гастрин-34 і гастрин-17. Кожна форма має амідну групу на кінцевому фенілаланіні. Тирозин у положенні 87 може нести сульфатну групу, але лише в частини молекул: за UniProt, гастрин-6 сульфатований майже на 73 %, а більші гастрини — менш ніж на 50 %. PubChem наводить для гастрину-17 формулу C97H124N20O31S і молекулярну масу 2098,2 (CID 16162108). Джерела: UniProt P01350; PubChem CID 16162108. Переглянуто 11 листопада 2026 року.

Як гастрин керує шлунковою кислотою і що його вимикає

Відкриті джерела описують контур із сигналом запуску, проміжною ланкою і гальмом:

• Запуск: за MedlinePlus, гастрин виділяється в кров, коли в шлунку є їжа. UniProt зазначає, що окремий пептид — гастрин-рилізинг-пептид (GRP) — стимулює виділення гастрину.
• Проміжна ланка: за MeSH, ентерохромафіноподібні клітини (ECL-клітини) слизової шлунка відповідають на гастрин виділенням гістаміну, який місцево стимулює парієтальні клітини виділяти соляну кислоту. Парієтальні клітини, за описом MeSH, виділяють соляну кислоту й утворюють внутрішній фактор — білок, що зв'язує вітамін B12.
• Гальмо: за MedlinePlus, коли кислотність у шлунку й кишечнику зростає, організм зазвичай утворює менше гастрину. MeSH також зазначає, що D-клітини кишечника, які виділяють соматостатин, пригнічують гастрин; цьому гормону присвячено окрему сторінку про соматостатин.
• Джерела: MedlinePlus Medical Encyclopedia, «Gastrin blood test» (переглянуто редакцією 13 липня 2025 року); UniProt P07492 (гастрин-рилізинг-пептид; твердження подано там за подібністю); MeSH D019861, D010295 і D019864. Переглянуто 11 листопада 2026 року.

Підвищений гастрин: ліки, що знижують кислотність, гастринома і синдром Золлінгера–Еллісона

Ліки, що знижують кислотність, підвищують рівень гастрину, і про це сказано в їхніх власних інструкціях. В американській інструкції до інгібітора протонної помпи Prilosec (омепразол) зазначено, що в дослідженнях за участі понад 200 пацієнтів рівень гастрину в сироватці зростав протягом перших одного–двох тижнів застосування раз на добу, паралельно з пригніченням секреції кислоти; що за подальшого лікування він більше не зростав; що медіанне зростання було більшим, ніж при застосуванні H2-блокаторів; і що показники поверталися до вихідного рівня зазвичай за один–два тижні після припинення лікування. MedlinePlus називає антациди, H2-блокатори та інгібітори протонної помпи серед ліків, що можуть підвищувати рівень гастрину.

Друга добре задокументована причина — пухлина, що виробляє гастрин. MeSH описує гастриному як нейроендокринну пухлину, що виділяє гастрин і розташована переважно в підшлунковій залозі або дванадцятипалій кишці, зазначає, що більшість таких пухлин злоякісні і що вони іноді трапляються в родинах із множинною ендокринною неоплазією 1 типу. Синдром Золлінгера–Еллісона, за формулюванням MeSH, — це тріада: тяжка пептична виразка, надмірна секреція шлункової кислоти і пухлина, що виробляє гастрин. Синдром має імена авторів статті 1955 року в Annals of Surgery, Золлінгера й Еллісона: «Primary peptic ulcerations of the jejunum associated with islet cell tumors of the pancreas» (PMID 13259432). MedlinePlus наводить й інші стани, пов'язані з вищим рівнем гастрину, зокрема тривалий гастрит, інфекцію шлунка Helicobacter pylori, хронічну хворобу нирок і знижену здатність шлунка виробляти кислоту.

Цей розділ переказує опубліковані матеріали. Він не наводить референтних значень і не тлумачить результатів аналізу, зокрема аналізу на гастрин-17; це справа лабораторії та лікаря, який направив на дослідження. Джерела: американська інструкція до Prilosec (NDA 022056, редакція від березня 2024 року), розділ про вплив на гастрин сироватки; MedlinePlus, «Gastrin blood test»; MeSH D015408 і D015043; PubMed 13259432 (лише назва, без анотації). Переглянуто 11 листопада 2026 року.

Гастрин у реєстрах FDA

Сам гастрин не є схваленим лікарським засобом у США: пошук у Drugs@FDA за діючою речовиною 11 листопада 2026 року не знайшов жодного препарату з гастрином, а також із блокаторами рецептора гастрину нетазепідом чи проглумідом. Є три споріднені записи. Для кожного вказано рік схвалення первинної заявки:

• Peptavlon (пентагастрин), NDA 017048, 1974 — синтетичний родич гастрину з п'яти амінокислот. За MeSH, він стимулює секрецію шлункової кислоти, пепсину і внутрішнього фактора та використовувався як допоміжний засіб діагностики. У Drugs@FDA він позначений як знятий з продажу, з приміткою FDA, що його вилучено не з міркувань безпеки чи ефективності.
• ChiRhoStim (людський секретин), NDA 021256, 2004 — не гастрин, а пептидний гормон, за допомогою якого його перевіряють: серед показань в інструкції — стимуляція секреції гастрину як допомога в діагностиці гастриноми. Інструкція застерігає, що H2-блокатори та інгібітори протонної помпи можуть спричинити надмірну відповідь гастрину, яка хибно вказуватиме на гастриному.
• Prilosec (омепразол), NDA 019810 (1989) і NDA 022056 (2008) — не пептид і не блокатор гастрину: він блокує кислотну помпу парієтальної клітини. Чинна інструкція містить показання для тривалого лікування патологічних гіперсекреторних станів, як-от синдрому Золлінгера–Еллісона, у дорослих і описує зростання рівня гастрину в сироватці під час лікування. Заявка на капсули 1989 року позначена як знята з продажу.
• Із трьох лише пентагастрин походить від гастрину, і він малий: PubChem наводить формулу C37H49N7O9S і молекулярну масу 767,9 (CID 9853654) проти 2098,2 у гастрину-17. Цей перелік не охоплює всіх ліків, що знижують кислотність: лише для омепразолу Drugs@FDA містить десятки заявок, а інструкцію до Prilosec узято тому, що вона описує вплив на гастрин. Сторінка переказує реєстри США, а не статус цих препаратів в Україні чи ЄС.
• Джерела: Drugs@FDA через openFDA, пошук за діючою речовиною (дати первинного схвалення; дані оновлено 9 листопада 2026 року); чинні американські інструкції до ChiRhoStim (жовтень 2025 року) і Prilosec (березень 2024 року); MeSH D010418; PubChem CID 9853654 і 16162108. Переглянуто 11 листопада 2026 року. Дози ми свідомо не наводимо; схвалені ліки, які самі є пептидами, зібрано на нашій сторінці про пептиди, схвалені FDA.
• Medibact не виробляє і не продає пептиди. Ми постачаємо бактеріостатичну воду якості USP, виготовлену в США, виключно для досліджень і публікуємо довідкові матеріали, як-от ця сторінка.

Гастрин і холецистокінін: одна родина, один спільний рецептор

UniProt відносить гастрин до родини гастрину/холецистокініну. Два гормони мають і спільний рецептор: рецептор гастрину/холецистокініну типу B, який також називають рецептором холецистокініну 2 (ген CCKBR), — рецептор, спряжений із G-білком, завдовжки 447 амінокислот. MeSH розміщує його переважно в центральній нервовій системі та слизовій шлунка; за UniProt, у шлунку він сильно експресується в слизовій дна (фундального відділу) і слабко — в антральному відділі та дванадцятипалій кишці. Коли 1992 року рецептор клонували з парієтальних клітин собаки, автори знайшли його транскрипти і в парієтальних клітинах, і в корі головного мозку та дійшли висновку, що рецептор гастрину шлунка і рецептор CCK-B мозку дуже подібні або ідентичні (PMID 1373504). Джерела: UniProt P01350, P06307 (CCK) і P32239 (CCKBR); MeSH D002766 і D043887; PubMed 1373504. Переглянуто 11 листопада 2026 року.